10 г паратолуїдину розчиняють у 50 см³ ізопропілового спирту під час нагрівання на водяній бані за температури до 45 °С. переносять у колбу місткістю 100 см³. додають 10 см³ льодяної оцтової кислоти, змішують, охолоджують до температури 20 °С та доводять до позначки ізопропіловим спиртом. Розчин використовують через 24 год після приготування. Зберігають у прохолодному та темному місці не більше 1 міс.

10.7.2.3    Готування реактиву Керрвса

1.    15,0 г калію залізосиньородистого розчиняють дистильованою водою в мірній колбі місткістю 100 см³та доводять до позначки.

2.    ЗО г цинку сірчанокислого розчиняють дистильованою водою в мірній колбі місткістю 100 см³ та доводять до позначки.

10.7.2.4    Готування розчину меду

10 г меду зважують із похибкою не більше ніж 0.01 г, розчиняють у 20 см³ дистильованої води, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 50 см³ Мутні розчини освітлюють реактивом Керреса. Для цього в колбу додають одну краплю розчину калію залізосиньородистого, перемішують, далі додають одну краплю розчину цинку сірчанокислого, перемішують і доводять водою до позначки. Перемішують та відфільтровують розчин крізь нещільний фільтр Розчин використовують негайно

10.7.3    Проведення випробування

У дві пробірки наливають по 2.0 см³ розчину меду та по 5,0 см³ розчину пара-толуїдину. В одну пробірку додають 1,0 см³ дистильованої води (контроль), змішують і заповнюють кювету товщиною 10 мм. Протягом 1 хв в другу пробірку вносять 1.0 см³ барбітурової кислоти, змішують і заповнюють другу кювету.

За довжини хвилі 550 нм вимірюють оптичну густину розчину меду по відношенню до контрольного розчину щохвилини протягом 6 хв.

10.7.4    Опрацьовування результатів

Вміст гідроксиметилфурфуролу (ГМФ). мг у 1кг меду вираховують за формулою (6):

ГМФ= E • 192,    (6)

де Е —максимальне значення виміряної оптичної густини;

192 —постійний коефіцієнт;

10.7.5    Допустима похибка випробувань

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне результатів двох випробувань. Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 0,5 мг/кг.

10.8 Визначання кислотності

10.8.1 Апаратура, матеріали і реактиви

—    терези лабораторні 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

—    ioномер лабораторний з ціною поділки 0.01 одиниць pH;

—    мішалка магнітна;

—    циліндри мірні місткістю 100 см³ згідно з ГОСТ 1770;

—    стакани хімічні місткістю 50 та 200 см³ згідно з ГОСТ 25336;