редається. Доказом тому є те, що зрілий маточник, розміщений у верхньому корпусі багатокорпусного вулика (матка знаходиться в нижньому корпусі), бджоли іноді не розгризають і з нього виходить матка. Це доводить, що бджоли у верхньому корпусі вважають, ніби матки немає. А в гнізді, де немає матки, бджоли працюють погано. Будь-яка бджола у вулику не може одержати достовірної інформації й, отже, не може знайти для себе роботу, яку вона виконувала б якнайефективніше, тобто така бджолосім’я не може розвити ту продуктивність, на яку вона спроможна.

Для нарощування бджіл пасічник змушений міняти місцями корпуси, а це важка і зайва робота. Крім того, є низка й менш значних незруч-ностей, які створює дерев’яна рамка.

Бджолярі інстинктивно ведуть боротьбу з традиційною рамкою, але вони, так би мовити, перебувають під гіпнозом „старої” рамки і не можуть від нього звільнитися. Пропонований вулик допоможе їм звільнитися від "гіпнозу" рамки і підняти бджільництво на значно вищий рівень розвитку.

Відомо, що всякий винахід чи відкриття в будь-якій сфері людської діяльності просто так не з’являються. Для появи новизни потрібні певні умови. Такі умови для появи вулика армованих стільників були створені давно’ — тоді, коли повсюдно поширились стояки.

Вулик армованих стільників цілком вирішує вищевказані проблеми рамкового стояка, оскільки в його гнізді немає традиційної вуликової рамки.

Що таке вуликова рамка? У сучасних рамкових вуликах застосовують

не просто рамку, а вуликову рамку, головна відмінність якої полягає в тому, що її бокові планки є межею для стільника. її розміри, конфігурація (тригранна, чотиригранна, багатогранна і навіть кругла), значення не мають. Матеріал, з якого виготовлені боковини, теж значення не

МсІЄ.

Дерев’яна вуликова рамка значно посприяла розвитку бджільництва, але із появою вертикальних вуликів створила чимало незручностей. Бджолярі намагаються їх удосконалити, але роблять це кожен по-своєму.

Верхню планку (22 мм товщиною) вони намагаються зробити якнай-тоншою. У 1895 р. канадський бджоляр Б.Хол установив, що, якщо верхню планку зробити товщиною 22 мм

і більше, то між планками рамок і зверху самих планок бджоли не зроблять ніяких надбудов. А якщо робити планки тоншими, то між ними і на самих планках бджоли зроблять надбудови і заповнять їх медом. Розбираючи такий корпус бджоляр руйнує надбудови, змащуючи рамки і бджіл медом. У безвзят-ковий час це призводило до нападу бджіл. Ось чому не слід зменшувати товщину планки. Потрібно просто відмовитися від верхньої і нижньої планок, а це означає відмовитися від традиційної рамки.

Арматура стільника