Ще 1956 року було встановлено, що в кліточках, де були круглі отвори діаметром 3 мм, бджоли пошкоджували маткам ноги і крила. Зменшення кількості маток у сім’ї, однак, не вплинуло на скорочення таких пошкоджень. А в кліточках із отворами в сітці 1,2 мм такого явища не спостерігали. Цікаво, що після подібного пошкодження стопи маток змінювалися в кольорі (від світло-сірого до чорного) і ставали твердими.

Пошкодження маток можна поділити на дві групи: І — зміни у забарвленні стоп (8 характерних пошкоджень); II — деформування стоп, а також повна чи часткова відсутність стоп і кігтиків (9 пошкоджень); III — відсутність частин чи навіть цілих ніг (6 видів пошкоджень); IV — інші пошкодження: обшарпані крила, відсутність частин чи цілих вусиків (трапляється рідше).

Вважають, що пошкодження І, II та IV груп позбавляють маток спроможності нормально пересуватися. Дослідили 242 матки, що 7-8 днів перебували в осиротілих сім’ях, у кліточках із сіткою 2,5×2,5 мм. Одночасно стільки ж маток (242) із свитою бджіл (80-120 особин) розмістили на 7-8 днів в ізоляторах площею 12x12x4,5 см, що знаходились у майстерні з кімнатною температурою. Ізолятори забезпечили шматком стільника з водою і канді. Бджоли в ізоляторах турбувались про маток з часу виходу їх із маточників.

Через 7 днів визначили рівень пошкоджень маток. Виявилось, що з-поміж родоначальниць, яких зберігали у сім’ях, 20% мали пошкодження. У маток, що перебували в ізоляторах, лише одна мала зміни у забарвленні стопи однієї ноги.

Отже, під час купівлі маток треба звертати увагу на стан їхніх ніг. Пошкодження стоп можна помітити, якщо повернути кліточку так, щоб матка опинилась спиною вниз. Бажано скористатися лупою. Можна помістити матку під перекинуту скляну банку. Матка із пошкодженими стопами сковзатиме із стінок і не зможе піднятися вгору. А відсутність стопи чи ноги можна помітити і неозброєним оком.

Як правильно транспортувати бджіл

У мене три бджолосім’ї. Тільки два роки їх утримував у вуликах-лежаках, а тут виникла необхідність переїхати на нове місце проживання і перевозити бджіл автотранспортом на відстань у 150 кілометрів. Оскільки досвіду в мене не вистачає, а в "Пасіці" й іншій тематичній літературі я не знайшов відповідей на запитання, що постали пе-реді мною, то звертаюсь з цим проханням до редакції. А питання такі:

1.    З якої пори року і коли саме ( вдень чи вночі) найбезпечніше перевозити бджіл?

2.    Як забезпечити необхідну вентиляцію гнізд

під час перевезення бджіл в утеплених лежаках?

3. Що необхідно зробити на новому тічку після вивантаження вуликів?

Дуже прошу пасічників-практиків на сторінках журналу поділитися своїм досвідом з цих питань. Буду вдячний всім, хто відгукнеться.

С.В. МИХАЙЛОВ,

с. Недашки Житомирської обл.

і