Рамковому вулику — 190 років

1814 році земля України народила свого генія — пророка Тараса Шевченка. Того ж року знаменитий ба-туринський учений-пасічник П.І.Прокопович винайшов перший у світі рамковий вулик, який назвав "втулковим". Пізніше після зустрічі з Тарасом Григоровичем один такий вулик у своїй пасіці П.І.Проко-пович назвав на честь поета — "Шевченко". Інші вулики також мали назви видатних людей, міст, держав тощо.

Втулковий вулик П.І. Проко-повича складався з двох частин — верхньої з рамками , які виймалися, і нижньої, гніздової, з лінійками, до яких бджоли прибудовували нерухомі стільники. Рамки поодинці висувалися збоку ящика чи магазина або ж знімалися всі разом, якщо вони були вщент заповнені медом. Бокові рамки в ящику бджоли приклеювали до стінок прополісом. Вулик П.І. Проко-повича виготовляли з виструганих дощок завтовшки 4-6 см. Основа вулика була квадратною — ЗО х ЗО см, висота — 100 -150 см. Між рамками і гніздом ставилась тоненька дощечка з прорізами (роздільна решітка), через які бджоли вільно проходили у верхню частину вулика, тоді як матка завжди залишалася у гнізді. Це давало змогу одержувати чистий, без розплоду, мед і транспортувати його в рамках і ящиках на далекі відстані.

П.І.Прокопович назвав свій вулик "втулковим", зосередивши увагу на втулках — квадратних дощечках, які закривали великі отвори позаду вулика, а на передній стінці були льотки, розмір яких регулювався засувками. Через відкриті втулки можна було оглядати бджіл, знаходити матку, стежити за відбудовою стільників, вирізувати їх, якщо вони були напов-запечатаним медом. Мед

вирізували так, щоб у вулику знизу залишався молодий стільник. Після цього вулик обертали "головою" вниз, а залишений не вирізаний стільник опинявся уже угорі. Завдяки цьому після обертання вулика в ньому старий чорний стільник замінювався на свіжий, білий. Тому П.І.Прокопович називав свої втулкові вулики "обертовими”. Нерідко після обертання молодий занос обривався і чавив бджіл. Ця процедура вимагала неабиякого вміння і навичок, яким навчали учнів у школі бджільництва П.І. Прокоповича. Обертали також і прості вули-ки-дуплянки, але це було набагато важче.

Якщо взяти до уваги особливості кріплення стільників у вулику, то втулковий вулик П.І. Прокоповича слід назвати лінійково-рамковим. Нижня частина цих вуликів є лінійковою, а верхня (ящик)

— рамковою. Рамки виймалися з боку ящика, тобто вони були рухомими. Саме це стало основним у доказах того, що П.І.Прокопович першим у світі створив рамковий вулик, що дало змогу після винайдення Й.Мерин-гом штучної вощини (1857 рік), вальців для фабричного виробництва цієї вощини (Вагнер, 1861 рік) і центри-фужної медогонки (Ф.Грушка, 1865 рік) перевести бджільництво на промислову основу.