Рухомі лінієчки, навощені шматочками порожніх стільників і згадувані стільники з медом, які можна виймати і на їхнє місце ставити інші — усе це наближає Я.І.Костенецького до таких же маніпуляцій з рухомими рамками, запропонованими у 1851 році Л.Лангстро-том.

Крім усього цього, лінійкові вулики дають можливість одержувати окремо мед із кожного взятку — із липи чи із гречки, перевозити стільниковий мед у ящиках, краще захищатися бджолам від бджіл-злодійок, мати красиві на вигляд стільники тощо.

Ящики цього вулика наставляють один на інший шипами так, щоб шипи легко заходили в свої гнізда. Тому тут вимагається точна столярна робота. Навчений пасічник легко вправ-ляється з лінійковими вуликами, але новачку звикнути до них важко. Тому для освоєння цього вулика навіть знаючий пасічник потребує навчання не менше як протягом одного літа.

Критикуючи лінійковий вулик,

С.Великдан згадує, що задовго до відкриття школи бджільництва (1828 рік) П.І.Прокопо-вич декілька років утримував більше 40 складаних вуликів з бджолами (саме тоді він придумав робити втулки у цих вуликах). Випробувавши практичні вигоди і невигоди згаданих вуликів, він на своїх уроках з бджільництва, які викладалися в школі, говорив: "Ще й досі не видумано нічого розумнішого, хитрішого і простішого для безпеки бджіл і зручності зрізувати мед, ніж ці складані вулики. Це спосіб одержувати з них прибуток, але поскільки ці ящики є не що інше, як розрізаний на частини круглий вулик з тим, щоб тільки швидше і зручніше діставати мед, а при обходженні з бджолами залишаються ті ж самі труднощі, які є в суцільних круглих вуликах, то

багато розладу від того, що дно складаного вулика має декілька частин, які пригвинчуються. У ньому від 24 до 72 і до 192 шипів із замками (гніздами), велике число незахищених щілин, через які вулик часто розривається, ламається. Перевертати цей вулик не дуже зручно, тяжко, небезпечно, а переносити і перевозити ще більш небезпечно. Виготовляти його важче і дорожче від інших вуликів і для цього треба завжди мати доброго столяра. За цими і за багато іншими причинами не можна їх схвалювати для повсюдного використання. Про цей вулик коротко можна сказати так: "Складаний вулик добрий на одну чверть години в рік, а невигідний на цілий рік без чверті години, тобто добрий при відрізуванні меду і невигідний при всіх інших діях".

Крім гніздових лінійок, дуже важливою складовою частиною втулкового вулика П.І. Прокоповича є рухомі рамки. Як відомо, перший нерозбірний рамковий вулик наприкінці XVIII століття створив швейцарський вчений Ф.Губер. Його вулик нагадував книгу, в якій окремі сторінки (зафіксовані рамки) перегорталися і при цьому велися спостереження за бджолами, за відбудовою стільників.


Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44