Проте в ті часи повсюдно на пасіках стояли традиційні дуплянки, сапетки, колоди тощо. Перші лінійкові і втулкові вулики з рухомими рамками були спробами нових пошуків у бджільництві і досить тривалий час не могли подолати тисячолітніх традицій старого примітивного пасічництва (бортництво, знищення бджіл закурюванням сіркою, утаємничене знахарство, ворожіння, замовляння тощо).

Впроваджуючи втулкові вулики, поширюючи їх через своїх учнів на величезних територіях, П.І.Прокопович заповзято боровся проти вбивства бджіл. Своїми рамками він доводив можливість одержувати чистий стільниковий мед і транспортувати його на продаж на великі відстані, за кордон, перетворюючи цей продукт, що зазвичай швидко псується, у стійкий товар, що тривалий час зберігається і не втрачає своїх цінних властивостей.

Західні вчені-пасічники винахід рамкового вулика припи-

Мал.З. Загальний вигляд вулика Берлепша.

сують польському пастору Яну Дзержону (1811-1906), але тоді у 1814 році, коли П.І.Прокопо-вич власноручно побудував свого першого втулкового вулика з рамками, майбутньому пастору було лише 3 роки. За повідомленням С.П.Великдана

(Земледельческия газета, 1858, № 33, 257-264) Ян Дзержон міг ознайомитися з будовою втулкового вулика П.І. Прокоповича через Гаспара Шульца

— учня пальчиківської школи бджільництва Прокоповича. Вулик Дзержона є наслідуванням вулику П.І. Прокоповича, але Дзержон додав до свого вулика багато чого зайвого, непотрібного і незручного. Через це вулик Дзержона дорогий, вимагає багато столярної роботи, незручний під час виконання різних операцій з бджолами і не може бути без значних витрат впровадженим у великих пасіках з 300-500 бджолосімей. До 1845 року пастор Дзержон вперто використовував лінійкові вулики і тільки під впливом авторитетного Августа Берлепша почав впроваджувати рухомі рамки.

Перші повідомлення й описи втулкового вулика П.І. Прокоповича з’явилися у 1818 році (1том праць італійця А.М.Та-нойя). Пізніше — у 1841 році, у Лейпцігу, німецькою мовою видано книжку історика бджільництва

О.І.Покорського-Жо-равко (переклад з російської О.Саблуко-ва). Назва книги і малюнок втулкового вулика П.І. Прокоповича зображено на обкладинці щомісячного журналу "Пасічник" (1927, № 12, див. мал.1). Згадану книгу швидко переклали на французьську мову і видали в Парижі, де було відкрито майстерню із виготовлення вуликів П.І. Прокоповича. Публікації про новий вулик з’явилися у багатьох господарських журналах у різних країнах Західної Європи. Усе це стверджує, що Ян Дзержон знав вулик П.І. Прокоповича раніше винаходу свого вулика у 1845 році.

Відомий фран-цузьський пасічник

Г.Гамет у 1874 році писав, що "перший вулик з рухомою рамкою, що став відомим у Європі, винайшов росіянин Прокопо-вич." Аналогічна думка подається в американській енциклопедії бджільництва Рута.