Вищезгадуваний американський пасічник Л.Л.Лангстрот у 1851 році сконструював вулик (мал. 2), який відрізнявся від інших тим, що стільники в рамці не прикріплювалися бджолами до стінок і до інших рамок. Між рамками, стелею і стінками вулика був вільний простір (не менше 4,5 мм і не більше 9 мм), який бджоли не забудовували воском чи прополісом і тому рамки легко виймалися, не придушуючи і не дратуючи бджіл. Роком пізніше (у 1852) вільний простір у вулику, незалежно від Л.Л.Лонгст-рота, відкрив німецький винахідник Август Берлепш (1815-1877), але рамки в його вулику (мал.З), як і у вулику П.І. Прокоповича, виймалися не вертикально, а по пазах у горизонтальному напрямку, що створювало істотні незручності..

Видатний американський пасічник А.І.Рут (1839-1923) — фундатор відомої фірми — створив багатокорпусний вулик Рута, який став дуже популярним у всьому світі (мал.4).

Сучасні вулики різняться між собою форматом рамок, способом їх виймання та розміщенням у вулику, способом вентиляцій вуликів, розташуванням стільників, розміщенням розплоду та медових запасів. Проте прообразом, першим кроком в удосконаленні всіх нинішніх систем вуликів є втулковий рамковий вулик українського вченого і будівничого бджільництва П.І.Прокоповича. Сьогодні минає 190 років від його народження.

Поширення вулика Лангстро-та сприяло бурхливому розквіту бджільництва. Відтепер пасічник ставав господарем становища, тимчасом як раніше ця роль здебільшого належала бджолам.

В.Д.ЗУЙ,

ст. наук, співробітник Інституту бджільництва ім. П.І.Прокоповича, канд. біол. наук

Мал.4. Будова вулика Рута з подвійними стінками: 1— оборотне дно; 2—корпус; 3— роздільна дошка;

4— магазинна надставка.

Вдосконалюю український вулик

Прочитавши статтю М.Махині "Методи пасічникування в українському вулику" ("Пасіка", № 7 за 2003 р.) у мене виникло бажання доповнити сказане і порадити молодим пасічникам, які операції потрібно проводити, щоб отримати максимальний прибуток від бджолиної сімТ.

Із загальної кількості вуликів на нашій пасіці 75% є українськими на рамку 300 х 435 мм, а решта — багатокорпусні на рамку 435 х 230 мм. Усі вулики я виготовив власноруч, у своїй майстерні, щоб засвоїти різні технології утримання бджіл. Вони різні за величиною і за кількістю рамок, з надставками і додатковими корпусами, з різним підрамковим простором, з неоднаковим розміщенням льотків тощо. Дещо про це я уже писав у "Пасіці" (див. № 6 за 1998 р., № 9 за 2000 р. і № 2 за 2001р.).