Цей метод мене зацікавив, коли я перейшов на ведення бджіл у багатокорпусних вуликах, хоча, можна сказати, довелося починати з нуля, бо у мене корпуси на десять рамок (435 х 300 мм та 435 х 230 мм). Вирішив запровадити метод на своїй пасіці, незважаючи на різницю у величині між моїми і його корпусами та рамками. До того ж, у мене немає можливості ставити корпуси на „теплий" або „холодний занос".

Починаю з того, що знімаю з днища корпус з бджолами і розплодом на 7-8 рамок, з якого в)а^ґ“^—аю медопергову рамку і

переношу її у порожній корпус, поставлений на місце першого. Туди ж переношу рамку з відкритим розплодом і маткою (якщо вона працювала на цій рамці), або ж відповлюю її і переношу на рамку з відкритим розплодом. Поруч ставлю ще одну рамку, придатну для відкладання яєць, оскільки бджоли не відразу відбудовують вощину і матка буде не зайнятою. Чим швидше матка почне відкладати яйця, тим більшою буде гарантія, що бджоли залишаться з нею. Простір, що залишився не зайнятим у корпусі, заповнюю рамками із штучною вощиною. Для швидкої відбудови стільників я струшую із рамок з розплодом молодих бджіл. Однак буває, що матка в нижньому корпусі все таки залишається з невеличкою кількістю бджіл, які не здатні займатися будівництвом і вигріванням розплоду, а більшість бджіл повертається у другий, тепліший, корпус. Усі рамки у мене із розподільниками, тому немає можливості закрити вулички квадратними рейками між рамками. Як діафрагму я використав пла-стикову плівку товщиною 200 мікрон, повністю закривши нею зверху нижній корпус, за винятком двох (краще однієї) вуличок з протилежного боку корпуса — від рамки з розплодом. Після цього корпус, що був першим, ставлю другим. Добре утеплюю його, накриваю кришкою. Хоча я не розумію, як пану Ганошен-ку вдавалося зберегти у першому корпусі тепло за допомогою неприпасованих рейок, не поклавши на них подушки чи інші утеплювачі? Інша справа — пластикова плівка. Понад те, щоб зберегти тепло у розширеному гнізді, зверху рамок другого корпуса я стелю плівку, яку щільно прикриваю подушкою і так роблю до тих пір, поки в

нічний час тримається знижена температура повітря.

Для мене немає значення той факт, що корпуси нижній і верхній стоять на „холодний занос". Важливо, щоб регулярно поступав нектар і пилок та були молоді бджоли, які б відбудовували стільники і зберігався тепловий режим. У такому випадку матка іде за бджолами-будівницями, які внизу закінчують будувати стільник, а зверху, з цього ж боку, матка відкладає яйця. Бджоли відбудовують стільники ревно і всі зайняті розплодом — запечатаним чи відкритим. З таких стільників виходять великі бджоли, здатні більше приносити нектару.

За теплої погоди цей метод потрібно застосовувати з початком цвітіння садів, щоб у вулик регулярно надходив нектар і пилок, інакше уповільнюється (або зовсім припиняється) будівельна робота бджіл, що не дає можливості сповна використати метод.