Коли у корпусах є рамки, менші від стандартних (435 х 300 мм) і менша їх кількість, то тим більше необхідно оглянути сім’ю через днів десять, бо до цього часу рамки в корпусі будуть відбудовані і засіяні.

Якщо два корпуси зайняті розплодом, то між ними необхідно поставити третій із стільниками або штучною вощиною (залежно від конкретної

медозбірної ситуації) і на другий корпус покласти розподільну решітку, щоб матка не мала можливості перейти у третій корпус, оскільки це спонукає бджіл швидше відбудовувати рамки із штучною вощиною. Після того, як бджоли освоять три корпуси, можна поставити четвертий і більше. Завдяки цьому всередині вулика буде простір, розселиться велика кількість бджіл, а, отже, можна уникнути ройового тану сім’ї й створити умови для активної діяльності по збору нектару, пилку та вирощуванню молодих бджіл. При цьому я відкриваю (якщо є потреба) круглі льотки в усіх корпусах, створюючи додаткову вентиляцію, і скорочую шлях бджіл до верхніх корпусів, де у чарунки складається мед.

Свіжовідбудовані стільники намагаюся тримати у роз-плідному гнізді. Упродовж цілого сезону з них народжуються великі бджоли. Якщо їх пустити під мед, то, будучи новенькими, вони зазнають у хор-діальній медогонці сильного механічного пошкодження під

час відкачування меду. Коли бджоли заповнили медом свіжовідбудовані стільники, то краще їх відібрати і віддати навесні наступного року як кормові. Таким чином, після звільнення від меду буде можливість вирощувати у них великих бджіл упродовж усього періоду розвитку сім’ї.

За сприятливих кліматичних умов, застосовуючи такий метод нарощування бджіл, навіть при середньому медозборі можна отримати товарного меду вісімдесят і більше кілограмів від однієї бджолосім’ї, за умови, що ви будете переїжджати декілька разів до медоносів. При цьому сім’я буде здоровою і жвавою та повністю забезпечить себе на зиму медом.

Лікувальні заходи проводяться за усталеними схемами і термінами після закінчення ме-дозбірного сезону.

Д.М. ГНАТЮК,

Вінницька область

Відомо чимало старих і нових способів підсаджування маток. Ось один із давніх, що полягає у використанні штучного маточника.

Дерев’яний шаблон товщиною, що дорівнює внутрішньому діаметру природного маточника, добре змочують водою і занурюють у розплавлений віск на глибину 3-4 см. Отриманий таким чином маточник у кількох місцях проколюють гарячою голкою, кладуть у нього трохи меду, садять туди молоду матку і запечатують. Звечора сім’ї дають сироп, а наступного дня замінюють стару матку на нову у штучному маточнику. Можна змастити його медом і підвішати до стільника.

Добре відомо, що яєчка у різних бджолосім’ях, а також ті, що відкладає одна матка, відрізняються за величиною і масою. Під час слабкого відкладування вони більші ніж у період масового.