Батьківщина коріандра — Середземномор’є. Це найдавніші прянощі, які знало людство. Про коріандр згадується навіть у Старому заповіті. Його насіння знайдено в древніх єгипетських гробницях. По Європі цю рослину поширили древні греки та римляни. Нині культивується коріандр у багатьох країнах завдяки пряно-ароматним плодам, які використовують у виробництві лікерів, пива, ковбас та інших м’ясних і рибних продуктів, Для покращення смакових якостей його додають до різних овочевих страв, соусів, хлібо-булочних і кондитерських виробів.

Розмножується коріандр висіванням насіння рано навесні чи восени.

Материнка звичайна — багаторічна трав’яна рослина заввишки до 60 см, з численними прямими чотиригранними стеблами. Листя — супротивне, темно-зелене. Квітки — невеликі, фіолетово-рожеві, зібрані в щитоподібні мітелки. Квітує тривалий час (з червня до вересня). Завдяки флавоноїдам та іншим духмяним речовинам, приваблює до себе бджіл й інших комах. Пасічники натирають материнкою вулик, щоб привабити рої. Медопродуктивність цієї рослини — 85 кг з га. У квітках та листі материнки міститься до 1 % м’ятної олії, її запах та деякі інші властивості через нектар передаються в мед, тому такий мед з приємним характерним ароматом і має лікувальні властивості.

Траву та суцвіття материнки застосовують у народній та науковій медицині. її рекомендують для лікування бронхітів, бронхоектазіє, атеросклерозу, ревматизму, захворювань печінки та нирок, а також для миття голови, коли випадає волосся.

Аромат материнки нагадує запах майорану і чебрецю. Суху та свіжу траву материнки використовують як прянощі «орегано» або «піца-прянощі» в італійській, іспанській та мексиканській кухні для приготування піци та страв зі спагетті. Окрім того, її додають до різних страв із овочів, яєць, крабів, м’яса.

Аніс — однорічна трав’яниста рослина, відома як пряна та лікарська з часів древнього Єгипту, Греції та Риму. Належить до родини зонтичних. Має прямостояче стебло, зверху розгалужене. Листя трьох видів, квітки — маленькі, білі, зібрані в суцвіття плескатий складний зонтик. Плід — двосім’янка зі специфічним пряно-солодкуватим смаком. Квітує у червні-липні. Плоди дозрівають у серпні.

Плоди використовують з лікувальною метою в народній та науковій медицині. Препарати із плодів анісу призначають при бронхіті, коклюші, бронхіальній астмі, шлунково-кишкових захворюваннях, екземі, сверблячці шкіри, для підвищення

вале зниження рівня імунного статусу, а потім його швидке підвищення, призводить до розвитку алергії, дерматитів, рожистих проявів, запалень легень, бронхів, десен, ангін тощо. Тому за поведінкою організму під час сну можна чітко діагностувати його стан і виявити ті чи інші порушення в обмінних процесах і встановити ступінь порушення функціонування тих чи інших органів. Так, від тривалого безсоння страдають здебільшого хворі на цукровий діабет, атеросклероз, сердцево-судинні недуги тощо.